парний

I п`арний

-а, -е.

1) Який становить з іншими пару (див. пара I). Парний чобіт. || Який складається з двох однакових предметів, частин. Парні органи. || Розташований парою, парами. || Подвійний, двійчастий, подвоєний.

2) Яких запрягають разом, в одну упряжку (про коней, волів). || Запряжений парою коней (про екіпаж). || Який править упряжкою з двох коней (про візника).

3) У якому беруть участь двоє. || Признач. для користування двома особами. || Для якого необхідно або в якому діють два предмети.

••

Па́рний шлюб — шлюб, типовий для розвинутого матріархату; характеризувався тим, що чоловік і дружина, які належали до різних родів, створювали шлюбну пару.

4) Який ділиться без остачі на два (про числа); кратний двом. || Який позначається числом, що ділиться на два.

II парн`ий

-а́, -е́.

1) розм. Те саме, що паркий 1), 2).

2) Такий, що зберіг теплоту живого тіла (про харчові продукти тваринного походження); свіжий.

••

Парне́ молоко́ — щойно надоєне молоко.

Парна́ ри́ба — риба, що заснула чи була вбита зразу після улову.